Галантерейник та голова уряду: хто підтримує Болонью?

Фанати "Болоньї" відомі своєю активною діяльністю у створенні різноманітних угруповань, деякі з яких мають обмежену чисельність учасників. Я колись спілкувався з журналістом з Болоньї з цього приводу, і він зазначив, що ультрас прагнуть незалежності. Тож варто відзначити, що щойно молоді фанати досягають певного віку, вони починають замислюватися про створення власної групи, залишаючи при цьому свою первісну.

Історія палкої підтримки "Болоньї" має глибокі корені і яскраві моменти. Ще з 1920-х років, коли команда здобувала свої перші титули, фанати "фельсинеї" активно їздили на виїзди, щоб підбадьорити своїх улюбленців. У сезоні 1924/25 під час боротьби за скудетто проти "Дженоа" уболівальники не соромилися влаштовувати бійки, які іноді супроводжувалися навіть пострілами з пістолетів. З сезону 1963/64 "Болонья" почала реалізацію абонементів на домашні матчі, і вже в перший рік понад 5000 фанатів придбали такі контрамарки. Особливо варто відзначити, що в сезоні 1997/98 був встановлений рекорд продажу абонементів, коли в команду приєднався легендарний Роберто Баджо. Тоді ж "фельсинеї" зафіксували рекорд середньої відвідуваності домашніх зустрічей, що склала 31 937 глядачів.

Отже, перша асоціація вболівальників, створена легендарним фанатом Джино Віллані у 1963 році, отримала назву Centro Club Forza Bologna. Цікаво, що у 2023 році Клаудіо Баратта випустив трилогію "Болонья в центрі: 60 років історії, людей і пристрастей", присвячену ювілею цієї події. У книзі детально розповідається про розвиток фанатських об'єднань на фоні історії клубу та міста Болонья. Майже тисяча сторінок під м'якою обкладинкою відкривають читачеві практично всі офіційні активності прихильників "фельсинеї". Як зазначено в тексті: "Пристрасть не має меж". У своєму попередньому творі "Болонья: від батька до сина", виданому у 2014 році, Баратта писав: "Я міг би бути ким завгодно в цьому житті, але обрав залишитися собою. Хай живе ULTRAS!"

Саме батько-засновник Centro Club Forza Bologna Джино Віллані став символом класичної пристрасті до "россо-блу". Цей чолов'яга якнайкраще уособлював ментальність болоньєзі з такими характерними рисами: іронія, смак до суперечок (умів перехилити на своє, чого там!), веселий норов, упертість. Відданий рідному клубу із 7-ми років, Віллані за своє життя пропустив лічені матчі "фельсинеї", та й то через реабілітацію після переламу ноги. Його неабияка заслуга в тому, що він домовився з італійською залізницею щодо організації спеціальних потягів на гостьові матчі "Болоньї", так званих "червоно-синіх виїздів" (під час їх руху у вагонах влаштовувалися справжні вистави в жанрі "комедія дель'арте"). У цьому Віллані був піонером на Апеннінах. Хай напередодні Другої світової і панувала економічна скрута, однак то була золота доба "Болоньї", і Джино разом зі своїми соратниками професором Альдо Карбоні й лікарем Марчелло Дзанетті регулярно пробивали "золоті сезони" в тогочасся. А в повсякденні Джино, цей зовні малоприкметний лисань в окулярах працював у невеличкій галантерейній крамниці в центрі Болоньї. Будучи місцевою славнозвісністю (без перебільшення, знав у місті кожен камінчик!), забезпечував крамниці неабиякий виторг. Від 1960-х рр. Віллані чи не першим на італійських трибунах почав застосовувати мегафон. Після завоювання "Болоньєю" 7-го (й останнього на тепер) скудетто в сезоні-1963/64 Віллані випустив солідний наклад винних етикеток із написом: "Розлито, як "Інтер". 7 червня 1964 р.". У такий спосіб славнозвісний тифозо виявив, сказав би, своє відчуття щастя 7-го дня. Помер Джино в жовтні 1977 р. По тому відбувся занепад створеної ним організації, яка остаточно припинила існування в 1979 р. На її місці виникло кілька утворень, які ледь не ворогували між собою. Проте в 1989 р. відбулося їх об'єднання в Centro Bologna Clubs. Це - координаційний орган, що об'єднує офіційні фан-клуби й підтримується футбольним клубом. А таких станом на 2024 р. - 66 по всьому світу (є зокрема в США, Канаді, Австралії, Японії, Угорщині, Німеччині, Іспанії, Португалії, Бельгії, Таїланді, Уругваї, на Мальті) із загальною кількістю 3400 членів.

Досить формальностей. Починаючи з 1972 року, найвідданіші фанати "Болоньї" почали формувати ультрас-групи. Серед перших були Bologna Commandos та Brigate Rossoblu. А ось у вересні 1974 року - якраз пів століття тому - ці колективи об'єдналися під ім'ям Forever Ultras. Інколи їх ще називають Ultras Rossoblu'74 (до речі, 12 жовтня цього року відбудеться святкування з нагоди ювілею). На чолі нової організації став Роберто Мелотті, відомий під прізвиськом Бімбо. Чому так? Справа в тому, що Роберто нагадував персонажа з популярного фільму 1970-х "Мене звуть Трініті". Цікаво, що пізньорадянський фільм "Людина з бульвару Капуцинів" запозичив деякі сцени бійок у салуні з цієї пародії на вестерни. Героя Бада Спенсера (справжнє ім'я - Карло Вісенте Педерсолі, знаменитий актор і багаторазовий чемпіон Італії з плавання, а пізніше політичний діяч від партії "Вперед, Італія!") також називали Бімбо або Бімбіно. Як зазначала в свій час відома газета la Repubblica: "це були 70-ті, політика активно проявлялася на вулицях, і, наскільки це можливо, залишалася поза контролем самих ультрас". Forever Ultras мали свою специфічну форму: берети, схожі на ті, що носив Че Гевара. Поза контролем?.. Все ж, більшість болонських ультрас дотримувалися лівих ідей, хоча це не було суворим правилом. Тим більше, саме в цей період активно почали виникати нові угруповання.

У 1979 році з'явилася група Supporters, після чого, у 1982 році, була заснована команда Mods. Через три роки з'явився Total Chaos, а ще через рік - Freak Boys. На цьому розвиток не закінчився: Facinorosi з'явилися в 1990 році, Cappottati - в 1991, а в 1994 році Total Chaos припинили своє існування. Того ж року, після тривалої і важкої хвороби, помер Роберто Мелотті. На його честь створено фейсбук-сторінку, на якій ветерани фанатського руху болонського клубу діляться старими фотографіями з епохи, коли ультрас були однією з небагатьох спільнот, де матеріальний статус не мав значення. У XXI столітті продовжилося формування нових ультрас-груп: у 2001 році виникла Vecchia Guardia, створена колишніми членами Forever Ultras і Mods. А 19 грудня 2004 року з'явилася ControTendenza, утворена з учасників Forever Ultras і Supporters. У період з 2012 по 2015 роки італійський соціолог Джузеппе Скандурра детально досліджував фанатську культуру "Болоньї". Результатом його роботи стала майже 200-сторінкова книга під промовистою назвою "Екстремальне вболівання. Історія ультрас 'Болоньї'", що була опублікована в 2016 році.

У нашочасся основними групами є: безсмертна Forever Ultras 1974, трохи зарозуміла Vecchia Guardia 1974, підкорювачі часу з Freak Boys 1986, а також Mai Domi, ControTendenza (хлопці під кінець цього року готуються урочисто відзначити своє 20-річчя, рекламуючи грандіозну подію вже зараз, і водночас, як випливає з назви, йдуть проти течії, виготовляючи зокрема футболки зі словами "Вся Болонья - для "Болоньї", проголошуючи тим самим єдність тифозі, а не буцімто традиційну тенденцію до роздрібненості), Sector Hostile (навесні 2023 р. року виступили з голосною заявою проти керівництва клубу, лейтмотивом якої було: "Краще в серії В, ніж із такими результатами", однак через рік це угруповання попустило, адже результати команди пішли вгору), Cappottati.

Колись ультрас "Болоньї" підтримували дружні зв'язки з фанклубами "Мілану", "Наполі", "Падови", "Удінезе" та "Анкони". Проте з часом ці стосунки втратили свою колишню силу, і наразі фанати "Болоньї" більше дружать із прихильниками "Равенни" та "Чентезе". Водночас, групи Forever Ultras і Freak Boys з 2008 року підтримують добрі відносини з ультрас клубу "Бохум", а з 2005 року – з фанатами "Віареджо". Групи Mai Domi та Sector Hostile мають дружні зв'язки з ультрасами Estranei Alla Massa, які підтримують "Ночерину", а також з організованими прихильниками "Сієни", "Авелліно" та "П'яченци". Конфлікт з "Фіорентиною" триває вже давно, але особливо загострився після нападу тифозі "фіалок" на потяг з фанами "Болоньї" у 1989 році. Тоді флорентійські ультрас кинули коктейль Молотова у вагон, що призвело до травм кількох прихильників "россо-блу" і каліцтва молодого хлопця. Що стосується стосунків ультрас "Болоньї" з фанатами "Парми", "Модени" та "Верони", то вони залишаються далекими від дружніх.

Які знаменитості підтримують "Болонью"? Одним із найпалкіших фанатів цього клубу є італійський автор Енріко Бріцці, який, зокрема, відомий тим, що у 1999 році разом із Хосе Каррерасом та Енніо Морріконе входив до складу журі знаменитого музичного конкурсу в Сан-Ремо. Енріко з ностальгією згадує про часи, коли з'явилися перші ультрас, хоча сам він не дуже багато їх пам'ятає, адже незабаром святкуватиме своє 50-річчя: "Зараз, дивлячись на те, як виглядали перші ультрас, важко повірити, що це було реальністю: кольорові берети, ручні написи на футболках, вовняні шарфи та парки. Переглядаючи сторінку, присвячену пам'яті Роберто Мелотті, можна відстежити, як змінювалися звичаї в італійському суспільстві. Ті, хто вважає "дітей на стадіоні" лише зграєю хуліганів, ніколи не зрозуміють справжню суть наших слів: це про дружбу, вірність і сміливість".

У свій час відданим фанатом "Болоньї" був видатний композитор і співак Лучо Далла. Романо Проді, політик лівого центру та колишній прем'єр-міністр Італії, який опинився в епіцентрі скандалу через можливі зв'язки з КДБ-ФСБ (зокрема, його нібито агентурне прізвисько "Вчитель", а інформацію про це надали росіяни Олександр Литвиненко та Анатолій Трофімов, які в результаті загинули), навіть у свої 85 років продовжує щиро переживати за свою улюблену команду, переглядаючи їх матчі. Чезаре Кремонніні, 44-річний італійський співак і колишній лідер групи Lunapop, теж є вірним прихильником "россо-блу". Легенда італійської естради Джанні Моранді, якому майже 80 років, також має чималий стаж уболівання. У 2011 році Моранді на протязі близько місяця займав пост почесного президента клубу. Цього року навесні і Чезаре, і Джанні з великим захопленням вітали команду з виходом до Ліги чемпіонів. Що ж до П'єрлуїджі Колліни? Відомий уродженець Болоньї в своїй автобіографії "Мої правила гри" зізнається: "Абонемент на матчі улюбленої команди був найочікуванішим подарунком року, і я отримав свій абонемент на "Болонью" приблизно у 10 років. Я відвідував стадіон разом з одним старшим товаришем і його батьком. Атмосфера тоді була зовсім іншою, і те, що ми бачимо сьогодні в футболі, здавалося далеким світлом".

Що ж, на трибунах "Ренато Даль'Ара" й атмосферу, й хореографію (або на італійський штиб "кореографію") фани "Болоньї" можуть створити якнайшаленішу. Та, сподіваємося, що чинний чемпіон України витримає цей тиск і повернеться додому з Болоньї із набраними очками. Вдалого старту, "гірники"!