Терентій Корінь - український аналог Самсона, що здолав лева.

Українські простори завжди дарували світові видатних богатирів. У славному переліку імен легендарних силачів, серед яких Іван Піддубний, Іван Фірцак, Леонід Жаботинський та Василь Вірастюк, можна знайти чимало вражаючих постатей. Однією з яскравих зірок, що сяють на небосхилі українських богатирів, став Терентій Корінь з Чернігівщини, який залишив свій слід в історії як переможець лева.

19 лютого 2016 року рішенням Чернігівського міського голови вулицю Челюскінців було перейменовано на вулицю Терентія Кореня. Таку повагу віддали у Чернігові пам'яті видатного земляка, який залишив своє ім'я в історії силових досягнень. Серед цих досягнень - вражаючі циркові номери та бій проти справжнього лева на арені цирку в Чикаго у 1907 році.

Терентій Савич Корінь з'явився на світ 27 жовтня 1883 року в селі Блистова, розташованому на Менщині (тепер — Корюківський район Чернігівської області). Інформацію про його походження та юність ми отримали завдяки Михайлу Мишастому (1890-1978), вчителю з Блистової, який займався краєзнавством і фольклором. У 1958 році він написав детальну біографію Кореня, спираючись на спогади родичів та інших свідків того часу, які ще були живі.

Терентій Корень, завдяки своїй вражаючій фізичній силі та габаритам (зріст 183 см, вага 140 кг), успадкував ці риси від своїх батьків, Сави та Олени, які також відзначалися кремезною статурою. Він був другим з чотирьох братів, а в родині виховували ще й вісім сестер.

Пасучи худобу, Терешко не раз змагався у силі з бичками та волами. Коли йому виповнилося 16, батько вирішив відправити сина на заробітки до Таврійської губернії. Під час роботи у німецького колоніста, хлопець випадково виграв на спор від свого господаря п'ять карбованців, отримавши в нагороду візок, запряжений чудовим конем.

Після півтора року відсутності, Терентій повернувся додому і придбав ручну соломорізку, за допомогою якої заробляв на життя. У 1903 році багато українських селян вирушали до Приамурського краю. Серед них був і 20-річний Терентій Корінь, який прагнув кращої долі, наслідуючи приклад таких особистостей, як легендарний сумоїст Тайхо Кокі (Іван Баришко).

На Амурі він деякий час працював у селі Спаському у свого земляка Антипа Кореня, потім візником в Хабаровську, а згодом перебрався до Порт-Артура. Там Корінь працював змащувачем на залізниці, а заробивши грошей, відкрив чайну. Але в день початку російсько-японської війни, 27 січня 1904 року, коли японські крейсери обстріляли російські кораблі, в ту чайну влучила бомба. Того ж дня Терентій на катері перебрався до Харбіна. У той час там гастролював цирк братів Нікітіних з групою борців. Український здоровань вирішив з ними поборотися. Адміністрація цирку влаштувала йому випробування, і він з успіхом переміг трьох борців. Тоді Терентія зарахували до циркової трупи, і почалася його кар'єра спортсмена й артиста.

Звичайно, з часом у багатьох джерелах він здобув звання "російського силача". А як інакше? Директор цирку вирішив відправити Кореня до Петербурга для вдосконалення його навичок. Саме там на перспективного молодика звернув увагу граф Георгій Рібопьєр, меценат Петербурзького атлетичного товариства. Терентій почав тренуватися в клубі "Петербурзький гурток любителів атлетики", заснованому доктором Владиславом Краєвським, який став домівкою для видатних силачів Російської імперії.

У ті часи провідні спортсмени зазвичай брали участь як у змаганнях з греко-римської боротьби (тоді відомої як французька боротьба), так і в змаганнях з важкої атлетики. У 1906 році граф Рібопьєр направив Терентія Кореня до Парижа як частину команди на з'їзд важкоатлетів. На міжнародних змаганнях з підняття ваги атлети виконували вправу, лежачи на спині, тримаючи в правій руці гирю вагою 4 пуди, і повинні були підвестися на ноги. Терентій успішно виконав цю вправу, але з 6-пудовою гирею в лівій руці, що принесло йому перше місце.

Згідно з інформацією з наших джерел, у 1906 році Корень нібито став переможцем чемпіонату світу з боротьби в Лондоні. Проте варто зазначити, що офіційні чемпіонати світу з греко-римської боротьби відбулися в 1905 році в Берліні, де титул у важкій вазі здобув Серен Йєнсен з Данії, та в 1907 році у Франкфурті, де чемпіоном у цій же категорії став Ганс Егеберг, також з Данії. Швидше за все, йдеться про один із численних комерційних циркових турнірів, які регулярно організовувалися в той час.

Також статистика не підтверджує інформацію про нібито участь Терентія Кореня в Олімпійських іграх 1912 року, що проходили в Стокгольмі. Серед 17 важковаговиків, які змагалися на турнірі, його ім'я не значиться. Крім того, він не брав участі у Першій (1913, Київ) та Другій (1914, Рига) російських Олімпіадах, як це стверджують деякі українські видання.

Однак достеменно відомо, що в 1912 році Терентій повертався на свою батьківщину, до рідної Блистови.

На площі, де колись розташовувався магазин споживчого товариства, він демонстрував свої циркові трюки землякам протягом кількох днів, як зазначає Михайло Мишастий у своєму нарисі. Терентій кидав півпудові гирі через дах магазину, жонглюючи ними, наче це були легкі м'ячі. Глядачі намагалися зв'язати його руки мотузками, за які з обох боків тягнули по двадцять юнаків. Крім того, він гнув і ламав кінські підкови, а також забивав гвіздки в товсті дошки лише долонею.

Циркові виступи стали основною пристрастю Кореня. Серед його знаменитих номерів можна виділити декілька вражаючих трюків. У Баку він демонстрував вальс з важким коромислом, на якому балансували 15 осіб, а в Царицині два верблюди, рухаючись в різні боки, не могли звільнити його руки.

Найвідоміший виступ Терентія Кореня відбувся в 1907 році в Чикаго, коли він з'явився на арені цирку, щоб битися з левом у клітці. Цей видовищний момент нагадував про подібний бій, який раніше провів Юджин Сендоу, визнаний батько сучасного бодибілдингу, 22 травня 1894 року в Сан-Франциско. Тоді Фрідріх Мюллер, справжнє ім'я Сендоу, зіштовхнувся з хвилею критики та сумнівів, оскільки його суперник, лев, з подушечками на пазурах, виявився досить пасивним і неконфліктним. Це призвело до підозр щодо можливого використання транквілізаторів під час виступу.

У випадку з Терентієм Коренем все склалося інакше. Хоча спочатку хижак був у наморднику і мав подушки на лапах, під час бою він заплутався в решітці і скинув їх. Звір з силою вдарив своїми кігтями під ребра борця, які з тріском зламалися. Проте Корінь не злякався, усвідомлюючи, що сутичка стала критичною. Він підняв 150-кілограмового лева над головою і кинув його на підлогу клітки. Звір закричав від болю і більше не піднявся. Ветеринари підтвердили, що хребет звіра був зламаний. А закривавлений борець самостійно залишив клітку, отримавши золоту медаль з написом "Переможцю левів".

У 1917 році Терентій Корень уклав шлюб з Клавдією, донькою провізора з Казані. У них народилось дві доньки: Людмила та Раїса. Він також заохотив до занять фізичною культурою своїх братів Івана, Пилипа та Андрія. Вони спільно подорожували містечками та селами, вражаючи місцевих жителів своєю силою.

Після Жовтневого перевороту український атлет оселився в Саратові, де брати Нікітіни (Дмитро, Аким і Петро) ще в 1876 році заснували стаціонарний цирк. У цей час Терентій активно займався самоосвітою, зокрема, успішно опанував німецьку мову. Однак про його життя в Саратові відомо дуже мало: на жаль, він не зміг знайти свого товариша Михайла Мишастого там.

У 1928 році Терентій Корінь отримав діагноз виразки шлунка. Незабаром на її місці сформувалася злоякісна пухлина, яка сильно підірвала його здоров'я. На жаль, богатир відійшов у засвіти 22 червня 1931 року. Його поховали в Саратові. В деяких російських джерелах Терентій Корінь чомусь іменується "силачом із Сибіру", що виглядає досить дивно.