Українці прагнуть заробити очки, тоді як Ріібер намагається здобути рекордний титул. Огляд Кубку світу з лижного двоборства.
У п’ятницю, 29 листопада, в фінській Руці розпочнеться новий, 42-й сезон Кубка світу з лижного двоборства. Цей спорт наразі перебуває у скрутному становищі, і є ймовірність, що його можуть виключити з програми зимових Олімпійських ігор — остаточне рішення очікується влітку 2025 року.
Проблеми є і без цього. Директор Кубку світу Лассе Оттесен висловлює занепокоєння через нестачу бажаючих організовувати етапи. Це питання торкається навіть Німеччини, яка протягом багатьох років була й залишається ключовим джерелом глядацького та спонсорського інтересу до цього виду спорту. Внаслідок цього, у календарі сезону 2024/25 заплановано лише 19 індивідуальних стартів і жодного командного змагання.
Вперше за останні вісім років Кубок світу відбудеться лише в одній німецькій локації — Шонаху. Оберстдорф і Клінгенталь не потрапили до програму змагань. Передолімпійський етап, запланований на початок січня у Валь ді Ф'ємме, де проходитимуть майбутні Ігри 2026 року, не відбудеться через затримку в реконструкції трампліна, що не дозволить італійським організаторам прийняти етап Кубка світу. Як результат, між грудневим етапом у Рамзау (20-21 грудня) та змаганнями в Шонаху (18-19 січня) утворилася практично місячна перерва. Завершення Кубка світу заплановано на 23 березня в Лахті.
Варто підкреслити, що Міжнародна лижна федерація (FIS) активно працює над пошуком рішень для виходу двоборства з нинішньої важкої ситуації. Як і в попередньому сезоні, змагання Кубка світу проходитимуть у трьох різних форматах: класичному Гундерсені, масстарті та новому форматі "компакт". У форматі "компакт" спортсмени отримують фіксовані часові відставання на старті гонки, виходячи з результатів стрибкової спроби, а не з чистих балів за стрибок. Цей формат більш вигідний для тих, хто має сильніші стрибкові навички, тому дистанція гонки в "компакті" складе 7,5 км, замість традиційних 10 км. У новому сезоні заплановано провести 6 стартів у форматі "компакт", 4 – у форматі масстарту та 9 – у класичному Гундерсені.
Розглядалась також можливість введення на Кубку світу суперспринту: спочатку старт у форматі спринту в лижних гонках, за результатами якої спортсмени, в залежності від підсумкового місця, отримують боніфікаційні бали перед стрибковою спроби. Проте це нововведення вирішили відкласти як мінімум на один сезон. Також у сезоні-2025/26 планують перші в історії змагання двоборців на польотному трампліні.
У технічному регламенті з'явилися деякі нові зміни. Тепер кожен спортсмен може використовувати лише п’ять костюмів протягом сезону, що створює більш рівні умови для малих збірних, порівняно з фінансово потужними командами. Крім того, на етапі в Шонаху буде організовано єдиний сервіс для змащування лиж, що також сприятиме вирівнюванню шансів усіх учасників.
Перед стартом минулого сезону FIS ухвалив рішення змінити очкову систему в Кубку світу з двоборства, від того моменту бали на кожному старті заробляли не 30, а 40 найкращих. Здавалося б, це мало додати українцям - перш за все, Дмитру Мазурчуку, який часто балансував у районі 40 місця - шансів на очки на Кубку світу. Проте за весь минулий сезон ні він, ні його партнери по команді, Віталій Гребенюк і Олександр Шумбарець, скористатися реформою не зуміли та завершили зимову кампанію із пустими руками.
Літній Гран-Прі (ЛГП) став досить вдалим для Мазурчука і Шумбарця, які показали хороші результати, зокрема, покращивши свої стрибкові елементи. Однак, як завжди, склад учасників у літньому циклі залишав бажати кращого. Тому не буде несподіванкою, якщо в наступному сезоні українська команда знову опиниться поза заліковими місцями на Кубку світу.
Ярл Магнус Ріїбер, чинний чемпіон та беззаперечний лідер перед початком нового сезону, готується до змагань з великими амбіціями. У попередньому сезоні 27-річний атлет з Норвегії здобув свій п’ятий Великий кришталевий глобус, що дозволило йому зрівнятися з легендарним німецьким спортсменом Ерікoм Френцелем за кількістю титулів. У майбутньому сезоні Ріїбер ставить перед собою мету стати єдиним рекордсменом, і важко уявити, що може стати на заваді його успіху, якщо не трапляться непередбачувані обставини.
Так, у міжсезоння Ріібер знову мав проблемі зі здоров'ям. Ще у березні він переніс операцію на коліні, після якої відновив тренування лише на початку червня. Восени проблем стало ще більше. У жовтні у Ярла Магнуса розпочався запальний процес у зв'язку з видаленням зуба мудрості, а в першій половині листопада він ще й підхопив шлунковий вірус. Норвежець пропустив відкриття сезону в Бейтостолені, деякий час був під запитанням і його виступ на першому етапі Кубку світу в Руці.
Таке скупчення проблем зі здоров'ям могло б серйозно підкосити будь-кого, але не Ріібера. Негаразди переслідують норвежця протягом практично всієї його кар'єри, однак це не заважає йому багато років поспіль домінувати в двоборстві. Підозрюю, що й у новому сезоні це не стане на заваді — перевага Ярла Магнуса над усіма конкурентами занадто велика, щоб його проблеми зі здоров'ям позбавили його титулу фаворита.
Міжсезоння стало справжнім випробуванням для іншого норвезького двоборця, зірки Йоргена Гробака. Наприкінці квітня під час тренування на лижероллерах він зазнав падіння, внаслідок чого зламав лікоть та передпліччя. Це був лише початок його проблем: у червні він отримав перелом ключиці, а в серпні – перелом ребра. Подібна серія травм могла б знищити мрії будь-якого спортсмена, але Гробак, судячи з усього, готовий до нового сезону в досить хорошій формі. Хоча він пропустив ЛГП, у жовтні йому вдалося тріумфувати на Кубку Норвегії, де він випередив таких конкурентів, як Крістьян Ільвес і Еспен Андерсен.
Сам Йорген підходить до оцінки своїх шансів з обережністю і стверджує, що цей сезон може стати останнім у його кар'єрі. Не викликає сумнівів, що триразовий олімпійський чемпіон прагне завершити свій шлях у спорті на високій ноті, наприклад, здобувши золоту медаль на домашньому чемпіонаті світу в Тронхеймі.
Не минулий травм у міжсезоння й ще один видатний норвезький двоборець, Єнс Лурос Офтебро, який на початку червня отримав перелом руки та на кілька тижнів вибув з тренувань. Варто зазначити, що минулий сезон також виявився для нього складним через наслідки струсу мозку, отриманого внаслідок падіння на трампліні в Рамзау наприкінці грудня. Проте, у порівнянні з Ріїбером і Гробаком, проблеми Єнса виглядають менш суттєвими, тому цілком ймовірно, що на початку сезону він візьме на себе роль лідера збірної Норвегії. Особливо з огляду на те, що Офтебро завжди відзначався сильними стартами сезону в Руці.
Його рідний брат Айнар пропустив весь минулий сезон через травму. Проте на цьому чорна смуга в його кар'єрі не завершилась: на початку жовтня він переніс ще одну операцію та був змушений пропустити кілька тижнів. Тому його готовність до старту сезону викликає багато запитань. Еспен Андерсен і Еспен Бьорнестад свого часу, здавалося б, були близькими до входу в еліту світового двоборства, проте зараз перетворилися просто на міцних середняків і командних бійців.
Основна загроза для Рііберу походить від австрійської збірної, яка минулого сезону, вперше за 13 років, здобула Кубок націй. Хоча команда досягла значних успіхів, у міжсезоння відбулася зміна на тренерському посту: Крістоф Ойген залишив свою посаду, і його місце зайняв асистент Крістоф Білер. Проте ця ротація була більше формальністю, адже через смерть дружини Ойгена він фактично не виконував обов'язків головного тренера, передавши управління Білеру.
Проте, цим зміни у збірній Австрії не обмежилися: у місцевій лижній федерації також змінився керівник напрямку стрибків із трампліна та двоборства. І замість легендарного двоборця Маріо Штехера курувати цей напрямок тепер буде ексстрибун Флоріан Лігль.
Лідер збірної Австрії, Йоханнес Лампартер у минулому сезоні посів лише третє місце у загальному заліку Кубку світу. В 2023 році він завоював ВКГ значною мірою завдяки проблемам зі здоров'ям Ріібера, проте у минулій зимовій кампанії доля норвежця спіткала його самого. Не все гаразд було і з підготовкою Лампартера до нового сезону. Коліно Йоханнеса погано реагувало на великі навантаження, австрійцеві доводилося робити паузи в тренувальному процесі.
Тренерський штаб збірної Австрії повідомляє, що капітан команди суттєво відстає у підготовці до нового сезону і, найімовірніше, зможе досягти оптимальної форми лише до чемпіонату світу. Важко зрозуміти, чи це справжня оцінка ситуації, чи просто засіб для зменшення тиску, але перспективи Лампартера в новому сезоні слід розглядати з обережністю. Сам австрійський спортсмен зазначив, що на початку зимового сезону його метою буде потрапляння до топ-6 або топ-10.
У минулому сезоні Штефан Реттенеггер справді гідно підтримував Йоханнеса, фінішувавши на другій позиції в загальному заліку Кубка світу. Вік 22 років не завадив австрійцеві 11 разів підніматися на подіум, хоч жодної перемоги йому поки що не вдалося досягти. Під час міжсезоння Штефан не мав проблем зі здоров'ям, а восени здобув дві золоті медалі на чемпіонаті Австрії. Тож у новому зимовому сезоні в нього є всі шанси знову потрапити до трійки найкращих у загальному заліку та нарешті вибороти свою першу перемогу на Кубку світу.
Його старший брат, Томас Реттенеггер, який на два роки старший, раніше досягнув свого першого подіуму, але з часом закономірно залишився в тіні більш обдарованого Штефана. Хоча стрибковий рівень Томаса можна порівняти з досягненнями брата, в гонках він все ж демонструє значно нижчі результати. Тренер австрійських спортсменів, Крістоф Білер, напередодні сезону зазначив, що літні тренування Томаса були зосереджені, перш за все, на покращенні швидкості в змаганнях.
Колишні капітани австрійської збірної, Франц-Йозеф Рерль і Маріо Зайдль, останнім часом виявилися в тіні молодших товаришів по команді, зокрема через серйозні травми. Особливо це стосується Зайдля, чия кар'єра в останні роки стала суцільним випробуванням. Незважаючи на це, їхній потенціал не викликає сумнівів; в оптимальній формі Рерль і Зайдль здатні змагатися за медалі на Кубку світу завдяки своїм вражаючим стрибкам. Франц-Йозеф, подібно до Томаса Реттенеггера, активно працював над вдосконаленням своїх навичок у лижних гонках влітку.
Серед надійних середняків варто відзначити Лукаса Грайдерера та Мартіна Фріца. Останній неодноразово вражав високими показниками на ЛГП, але поки що йому не вдалося в повній мірі проявити себе в зимовому сезоні. Ще одним спортсменом, чий потенціал ще не повністю розкритий, є Фабіо Обермейр.
Збірна Німеччини пережила найгірший сезон XXI століття. Відомий тренер Германн Вайнбух, який очолював команду з 1996 року, вирішив піти у відставку. Його місце зайняла трійка тренерів: Хайнц Куттін, Кай Брахт та легендарний Ерік Френцель, який лише нещодавно завершив свою ігрову кар'єру і одразу ж розпочав тренерську діяльність. Проте ця команда тренерів не змогла досягти успіху: Бундестім вперше за 25 років залишився без перемог на Кубку світу впродовж усього сезону.
Наперекір очікуванням, революції на тренерському містку збірної Німеччини влітку не сталося. Свою посаду покинув лише Куттін, який очолив жіночу німецьку збірну з чистих стрибків. Його в тренерському штабі замінив колишній наставник резервного складу Бундестіма Константін Крайзельмеєр, а Френцель і Брахт свої посади зберегли.
Важко передбачити, який вплив це матиме, але варто підкреслити, що німецька команда минулого сезону не лише не відзначилася жодною перемогою, а й мала вкрай обмежену кількість особистих подіумів — всього три. Усі ці досягнення належать представникам другого ешелону Бундестіму: два подіуми здобув Мануель Файсст, а один — Давід Мах. Хоча подіум Давіда в Отепя можна вважати частково випадковим, Файсст фінішував найвище серед німців у загальному заліку Кубка світу, зайнявши сьоме місце.
Втім, у цілому для збірної Німеччини минулий сезон був не настільки жахливим, як може здатися виходячи з наведеної вище статистики перемог і подіумів. Багаторічні лідери команди, Вінценц Гайгер, Йоханнес Ридцек і Юліан Шмід, на трьох так жодного разу і не побували у топ-3, проте безліч разів бували поруч з трійкою найкращих і в цілому провели біль-менш стабільний сезон.
Основною проблемою ключових спортсменів команди стали низькі результати на трампліні, що й стало причиною звільнення Куттіна, відповідального за цей аспект підготовки. Гайгер влітку повідомляв, що приділяв особливу увагу стрибковій частині під час підготовки до нового сезону. Важко оцінити, яких саме досягнень він зумів досягти в цьому напрямку, проте Ридцек здобув перемогу в загальному заліку ЛГП і демонстрував непогані результати в стрибках, хоча варто врахувати, що конкуренція була не надто сильною.
Спробуємо припустити, що збірна Німеччини вже почала підніматися з кризового дна. У новому сезоні ми можемо сподіватися, що ці давні лідери Бундестіму знову потраплять на подіум Кубка світу, можливо, навіть здобудуть кілька перемог. Проте в загальному заліку наші надії покладаються, передусім, на молодого Юліана Шміда, оскільки Ридцек і Гайгер в останні роки не змогли підтримувати свій найвищий рівень протягом тривалого часу.
Від молодої генерації німецької збірної очікують багато, зокрема, на Трістана Зоммерфельдта — багаторазового медаліста юніорських світових чемпіонатів, який стикається з труднощами при переході на дорослий рівень. Також стабільні результати обіцяють показати Теренс Вебер, Якоб Ланге та Венделін Таннхаймер.
Хто здатен кинути виклик трьом провідним збірним у наступному сезоні? Перш ніж кого-небудь назвати, варто згадати про Крістьяна Ілвеса. Хоча його статус двоборця з-за меж трійки лідерів можна вважати лише формальним, адже він вже другий рік поспіль займається тренуваннями з норвезькою збірною. На внутрішніх змаганнях у Норвегії він стабільно обіймає верхні позиції, перевершуючи основний склад скандинавської команди.
Ілвес тричі поспіль замикав топ-5 загального заліку Кубку світу, проте після початку співпраці з Норвегією став набагато збалансованішим дворборцем, суттєво додавши у гоночних швидкостях - хороша база для переходу на якісно новий рівень. В новому сезоні чекаємо від Крістьяна боротьби за топ-3 загального заліку та довгоочікуваної першої перемоги на Кубку світу після 11 подіумів, які вже є в активі у естонця.
Після блискучого сезону-2023/23 розчарували у минулій кампанії французи Маттео Бо та Лоран Мюлеталер. Втім, великий потенціал обох сумнівів не викликає - особливо це стосується 22-річного Бо, у якого є задатки вирости у зірку світового двоборства першої величини.
Невдалим був минулий сезон і для багаторічного лідера збірної Фінляндії Ілкки Хероли, проте, вирішивши усі свої проблеми зі здоров'ям, він здатен повернути собі статус одного з найсильніших двоборців світу. В минулому сезоні в ролі лідера збірної Фінляндії його гідно підстраховував Еро Хірвонен, який замкнув топ-10 загального заліку. Проте, він на відкритті сезону в Руці не виступить. Еро говорить, що його стрибки зараз жахливі, і в такій ситуації виступи на Кубку світу не мають жодного сенсу.
Збірна Японії не може похвалитися успіхами минулого сезону. Рьота Ямамото помітно знизив свої результати в стрибках, а відомий ветеран Акіто Ватабе продовжує шукати можливості для відновлення колишньої форми. 36-річний спортсмен планує продовжити свою кар'єру щонайменше до зимових Олімпійських ігор 2026 року.
Збірна Італії зазнала змін у міжсезоння, втративши Самуеля Косту, котрий вирішив завершити свою кар'єру. Проте, після року відсутності через травму, на арену повернувся досвідчений ветеран Алессандро Піттін. Крім нього, "Скуадра адзурра" також сподівається на внесок Раффаеле Буцці та Арона Костнера. Цього літа команду Італії очолив Давід Їроутек, який раніше обіймав посаду головного тренера резервної команди стрибкової збірної Польщі. Важливо зазначити, що його брат Якуб займається тренерською діяльністю зі стрибковою збірною Італії.
Перспективний двоборець дебютував у складі національної збірної США. Мова йде про 20-річного Нікласа Малачінскі, який у минулому сезоні зумів потрапити до топ-15 на Кубку світу. Його успіхи значною мірою зумовлені співпрацею з командою Норвегії.
