Збірну команду з важкої атлетики очолив тренер, що раніше працював в анексованому Криму.

Рішення було ухвалено безпосередньо Міністром молоді та спорту Матвієм Бідним.

Збірну України з важкої атлетики очолив 74-річний Олег Поляков, фахівець, який очолював в окупованому Криму в 2014-2018 роках так зване регіональне відділення федерації легкої атлетики рф у місті Севастополі. Таке рішення одноосібно ухвалив міністр молоді і спорту Матвій Бідний.

Конкурсна комісія Міністерства молоді і спорту, що діяла під керівництвом міністра, розглянула програми всіх претендентів і прийняла рішення підтримати кандидатуру срібного призера Олімпійських ігор 2004 року Ігоря Разорьонова на позицію старшого тренера чоловічої збірної. Крім того, на пост наставниці жіночої національної команди України з важкої атлетики була обрана олімпійська чемпіонка Афін-2004 Наталія Філоненко, яка в дівоцтві носила прізвище Скакун.

Але в тому й річ, що голосування конкурсної комісії повинен підкріпити власним підписом міністр молоді і спорту. А пан Бідний прислухався не до фахівців з комісії, а до президента Федерації важкої атлетики України, власника мережі будівельних гіпермаркетів "Епіцентр" Олександра Гереги, який рекомендував на посаду головного тренера збірної України Олега Полякова. Той останнім часом невтомно трудився в спортклубі на вотчині Гереги, в Городку на Хмельниччині. А перед тим, покинувши окупований Крим, Поляков певний час безуспішно працював у Молдові.

"Міністр навіть не хоче знати біографії і здобутків роботи тих, кого призначає, - каже Наталія Філоненко. - Я не кажу, що я велика і неповторна. Але питання: чим для Федерації і міністра кандидатура Полякова краща за мою? Наша країна воює, мій чоловік з перших днів пішов захищати Україну, а в середині країни коїться свавілля і договірняк. То як ми можемо перемогти? Я так розумію, що для нашої федерації ми просто іграшки".

"Протягом останніх 12 років я виконую обов'язки старшого тренера збірної з важкої атлетики, і глибоко розумію суть та специфіку цього спорту," - зазначає Ігор Разорьонов. - "Вважаю, що мало хто може похвалитися таким досвідом. Проте, як виявилося, все це раптово стало незначним у очах міністра спорту. Тиск з боку Олександра Гереги на міністра є величезним. Він прагне бачити на цих посадах пенсіонерів та осіб старше 70 років. І найголовніше - ці люди мають російські паспорти. Герега має намір призначити тих, хто буде виконувати його вказівки, замість того, щоб сприяти розвитку нашого спорту."

Варто зазначити, що Олександр Герега став на чолі Федерації важкої атлетики України у 2013 році, ще до того, як, будучи депутатом від Партії регіонів, підтримав авторитарні закони, ухвалені 16 січня. Ці закони стали каталізатором для майбутніх трагічних подій під час Революції гідності. Протягом цього періоду українські важкоатлети не здобули жодної медалі на Олімпійських іграх. На Іграх у Ріо-де-Жанейро у 2016 році виступали одразу вісім українських атлетів – по чотири чоловіки та жінки. Найкращими результатами відзначилися Ірина Деха та Олександр Пелешенко, які зайняли п’яті місця. На жаль, ситуація з часом погіршувалася: на Олімпіаді в Токіо-2020 змагалися всього дві українські спортсменки – Каміла Конотоп фінішувала п’ятою, а Ірина Деха не змогла подолати стартову вагу в поштовху.

На Олімпійських іграх 2024 року в Парижі Україну представляла лише Каміла Конотоп. Її виступ запам'ятався не лише результатом (серед спортсменок вона зайняла сьоме місце, не змігши продемонструвати свої найкращі результати через травму), а й заявою головного тренера збірної України Юрія Кучинова, який звинуватив її у відсутності характеру: "Є атлети, які здатні подолати біль і продовжити боротьбу. Вочевидь, їй бракувало тієї сили волі, яка була необхідна. На тренуваннях вона піднімала 110 кг і штовхала 135 кг. Вона могла б виграти Олімпійські ігри".

Кучинов був багаторічним тренером атлета Разорьонова. Саме його особиста вихованка Юлія Паратова в Лондоні-2012 здобула останню досі олімпійську медаль українських важкоатлетів - бронзову. На тих же Іграх золото виграв Олексій Торохтій. Але медаль він змушений був віддати через вживання допінгу.

Sport.ua вже розповідав, що схожа ситуація з призначенням тренера збірної нещодавно трапилася у вільній боротьбі.